У Японії, на відміну від інших країн, заходи по безпеці праці реалізуються з високою ретельністю. Там взагалі немає такого поняття, як «важливі» і «дуже важливі» розпорядження (як це іноді має місце у нас). Кожен нещасний випадок розглядається як невдача, як незадовільне виконання своїх трудових обов’язків і як ворожий акт по відношенню до фірми, тому кожен керівник вважає себе відповідальним за порушення підлеглого йому працівника. В Японії не прийнято, як в інших державах, відносити травму на необережність або неуважність працівника. Жоден президент японської фірми не дозволить переконувати себе в тому, що нещасний випадок знаходиться поза кола відповідальності керівника (директор завжди на 100% відповідає за свою компанію).

До того ж керівник підприємства, де сталося найбільше нещасних випадків, зобов’язаний ставити на свій робочий стіл червоний прапорець як знак свого неуспіху. Набагато приємніше, і для кар’єри корисніше, ставити зелений прапорець, який дається керівнику підприємства з найкращими показниками по техніці безпеки. Високий рівень травматизму серед підлеглих працівників для інженера є суттєвою перешкодою для його подальшого просування по службових сходах. На нього дивляться так, ніби він особисто заподіяв шкоду фірмі. Недалекоглядний керівник має значно менше шансів на підвищення, ніж той, який діє обачно, оберігаючи підприємство від ризику.

В Японії на будь-якому підприємстві кожен інженер обов’язково зупинить робочого і ввічливо пояснить йому, що потрібно застебнути ремінець свого захисного шолома. Кожен майстер зробить зауваження працівнику, щоб той вийняв з кишень руки, коли йде по сходах. Жоден інженер не пройде байдуже повз працівника, який переходить через рейки всупереч правилам безпеки. Загалом, ніхто не залишить без уваги будь-яку недбалість з точки зору техніки безпеки. Порушення працівником правил техніки безпеки розглядається як непослух або відмова від роботи. Втім, вони зустрічаються рідко не тільки тому, що за це можна бути покараним, а головним чином через побоювання підвести фірму. Таке почуття колективної відповідальності виховується з дитинства. У будь-якому дитячому садку діти одягнуті в куртки і панамки (обов’язково з емблемою цього закладу). Всі середні школи, а також вищі навчальні заклади мають своїм прапором. Таке виховання дає свої результати. Настає час вступати на службу, і вчорашні учні/студенти дають клятву вірності нової групи (колективу), в яку тільки зараховані.