Пріоритетними напрямами інвестування визнаються галузі, які характеризуються коротким терміном окупності, суттєвим мультиплікативним ефектом (вони повинні давати суттєвий поштовх для економічного зростання супутніх галузей), значним експортним потенціалом і конкурентоспроможністю. У високій мірі таким вимогам відповідає туристична галузь, яка, якщо вірити експертам, вважається однією з найбільш високорентабельних. Однак високі прибутки обумовлюються високими ризиками капіталовкладень. Так, за рівнем ризику інвестицій туристична галузь посідає восьме місце серед інших галузей нашої національної економіки (і це треба враховувати).

Інвестиційна політика в галузі туризму повинна оптимально поєднувати загальнодержавні і регіональні інтереси через тісну взаємодію національних і місцевих органів влади. Так, на загальнодержавному рівні слід здійснювати нормативно-правове регулювання, розробляти стратегії залучення інвестицій, визначати пріоритетні об’єкти і території туристичного напрямку для інвестування. На регіональному рівні потрібно проведення спеціалізованих маркетингових досліджень, здійснення моніторингу наявних туристичних ресурсів, формування інвестиційних пакетів для максимально перспективних туристичних об’єктів, створення карти інвестиційної привабливості регіонів. Механізм інвестиційної політики в галузі туризму реалізується за допомогою комплексу інструментів, до яких відносяться:

  • нормативно-правові (законодавча база, антимонопольні заходи);
  • фінансові (податки, державні позики, дотації, пільгові кредити, субсидії);
  • структурні (приватизація, міжгалузеве і транскордонне співробітництво);
  • аналітичні (державні експертизи інвестиційних проектів);
  • інформаційні (формування інформаційної бази інвестиційних проектів, розробка та видавництво друкованої рекламної літератури, участь у виставках).

Ефективним засобом додаткового залучення інвестиційних капіталовкладень у туристичну галузь є співпраця органів державної влади з іншими суб’єктами інвестиційної діяльності – туристичними підприємствами, міжнародними організаціями, громадськими структурами. Таке співробітництво може здійснюватися в рамках реалізації загальнодержавних і регіональних програм розвитку, проектів транскордонного та міжрегіонального співробітництва шляхом створення холдингових компаній (щодо туристичних об’єктів, що мають історичну/культурну цінність і потребують контролю над безпекою їх експлуатації) або регіональних кластерів.

Отже, потреба туристичної галузі в інвестиціях вимагає ефективної інвестиційної політики від нашого уряду, яка зобов’язана бути спрямована на генерування комфортного інвестиційного клімату за допомогою комплексного використання вищенаведених інструментів. Також необхідно грамотне регулювання інвестиційної діяльності, активну співпраці органів державної влади з громадськими структурами та бізнесом. Мета цього – залучення інвестиційних ресурсів у розвиток туристичної інфраструктури та забезпечення довгострокового ефекту розвитку галузі.