Підприємці дуже часто хочуть добитися фінансування від великих інвестиційних фондів (ІФ) в свої бізнес-проекти вже на початкових етапах розвитку. І досить неприємним сюрпризом для них стає відверте небажання інвесторів цим займатися. Навіть досить надійні і привабливі стартапи часто не можуть звернути на себе увагу фінансових ділків. Причина цього іноді незрозуміла. Але краще розібравшись в суті роботи великих ІФ і нюанси їх співпраці з бізнесменами, можна не тільки зрозуміти, що вони не бажають мати справу з новачками, але й прийти до дещо несподіваного висновку: підприємцю краще не пробувати відразу ж шукати інвестиції в свій стартап! Зрозуміти те, чим мотивуються інвестори, чому бізнесменові варто спочатку не шукати їх уваги, і які небезпеки можуть чекати стартап, який отримав інвестиції, допоможуть деякі факти з «внутрішньої кухні» венчурних ІФ. Знаючи приховані мотиви інвесторів і бізнесменів, можна легко домогтися поліпшення взаємин з першими, стимулюючи грошові надходження у ваш бізнес.

Перше, на що дивиться інвестор, вивчаючи наданий йому бізнес-план – на регіон, де планується відкриття бізнесу. Адже від того, які там створені умови для комфортної роботи підприємців, залежить майбутній успіх. Сьогодні в нашій країні створені особливі економічні зони, де дуже вигідно будувати нові підприємства. Наприклад, в ОЕЗ Томськ пропонуються привілеї для бізнесменів, які працюють у сфері нанотехнологій. На сайті www.investintomsk.ru можна більш детально вивчити необхідну інформацію. Тут стартап отримає привабливі податкові пільги, йому нададуть режим вільної митної зони, виділять земельну ділянку при необхідності і позбавлять від багатьох бюрократичних процедур. А режим «одне вікно» допоможе швидко зареєструвати бізнес. Тепер залишається підготувати інвестиційний проект, набрати штат співробітників і можна звертатися до інвесторів.

Під визначення «венчурний ІФ» підпадає будь-яка велика і відома фінансова компанія з капіталом від 400 мільйонів (тут і далі в доларах). Заробляють такі інвестори за схемою, відомою як «2 і 20». Працює вона наступним чином. ІФ отримує кошти від певного числа інвесторів, якими можуть бути великі фінансисти і приватні особи. З цих грошей ІФ отримує комісію за управління фінансами (2% річних) плюс ще йому виплачується 20% від прибутку. Тому кожен ІФ завжди в першу чергу працює над зростанням суми загального доходу, і, відповідно, своєї частки прибутку. Так, кожен долар, вкладений в ІФ, дає йому 20 центів доходу, але якщо керівництво, наприклад, потроїть вкладені в нього кошти, то різко підвищиться і прибуток. Саме тому хороший венчурний ІФ прагне до збільшення свого первісного капіталу в 3-5 разів.

Наочний приклад допоможе краще зрозуміти цю схему. Припустимо, у нас є ІФ з капіталом в 625 мільйонів. Завдання наше – потроїти цю суму. Ми вкладаємо 250 тисяч якоюсь стартап. І ось нам дуже пощастило! Він окупається двадцатикратно. При цьому ми отримуємо п’ять мільйонів. Неважко підрахувати, що з такими темпами нам потрібно вкласти гроші з такою ж віддачею – нагадуємо, дуже і дуже вдалою, ніяк не середньостатистичної! – всього лише 124 рази для того, щоб ІФ окупився. Згадаймо класичний приклад з реального життя – інвестиції «Andreessen Horowitz» в сумі 250 тисяч в компанію «Instagram», яка в результаті принесла 78 мільйонів. Це – унікум, одна з найбільш успішних інвестицій всіх часів, а нам потрібно 8 штук таких для того, щоб наш ІФ окупився. Зрозуміло, що такого ніколи не станеться.

Але куди взагалі інвестують великі ІФ? Основні вклади – у опціонну вартість і можливість вкласти в компанію більше грошей після того, як її бізнес масштабується. При цьому вони завжди відстежують успішні стартапи, щоб потім, коли ті доведуть свою рентабельність, запропонувати свої послуги, при необхідності «перехоплюючи» клієнта у меншого ІФ, який співпрацював з ним спочатку. Зробити це легко, адже великий інвестор може запропонувати багато унікальних можливостей, від вигідних зв’язків і до точних рад щодо популяризації бренду. Найстрашніше, що може статися з компанією, посівні інвестиції в яку були надані великим фондом – це можливість пропуску ІФ наступного інвестиційного раунду. Такий крок дасть негативний сигнал ринку, поставивши перед власником стартапу гостре питання збереження бізнесу як такого.

Як бачимо, посівні інвестиції великим ІФ давати зазвичай невигідно, а приймати їх від нього може бути небезпечно для компанії. Для чого ж все-таки варто брати гроші у великих інвесторів? Перша причина – швидкість. Рішення по невеликій інвестиції в 200 тисяч буде прийнято максимально швидко – за день, а то й менше. Така оперативність дасть підприємцю можливість витрачати менше часу на пошук фінансування і більше – на свій проект. А оскільки інвестиції такого класу – мала частка від загального капіталу ІФ, він не буде приймати участі в безпосередньому управлінні компанією. На жаль, швидкість і автономність не зумовлюють ризик втратити все, якщо ІФ пропустить раунд інвестицій.

Самі ж великі ІФ з радістю роблять посівні інвестиції в двох випадках. Перший варіант – якщо компанія, яка просить гроші, займається новими технологіями або іншими сучасними напрямками, що дозволяють у разі успіху вийти ІФ на нові ринки для заробітку. Другий випадок – коли фінансування вимагає стартап людини, який був у початковому складі якоїсь компанії-першопрохідника, на кшталт Google, Facebook або PayPal. В цілому ж, якщо підприємець бажає отримати фінанси на бізнес, але не пропонує якийсь «проривний» ідеї, то інвестиції йому краще шукати у дрібних ІФ. Така інвестиція буде менш ризикованим, оскільки дасть шанс не збанкрутує в перші роки.