Ринок споживчого кредитування набирає обертів – кожен може оформити кредит готівкою або отримати позикові гроші на «кредитку». У кредит можна придбати квартиру, автомобіль, побутову техніку, оплатити навчання і навіть відпочити на екзотичних островах. Кожен банк зацікавлений у тому, щоб кредити, які він видає, були якісними, і щоб клієнт вчасно платив основну суму кредиту і відсотки по ньому.

Однак так трапляється не завжди, і кожен банк ризикує натрапити на проблему неповернення коштів. Введення автоматизованої системи оцінки кредитоспроможності позичальників (скорингових систем) знижує рівень проблемних кредитів на 15-20%. Кредитний скоринг (від англійського слова «score» – кількість балів) використовується кредиторами для оцінки кредитного ризику і платоспроможності потенційних позичальників.

Це статистичний метод, за допомогою якого вирішується питання: надати кредит чи відмовити в ньому. Він передбачає поділ досліджуваної групи клієнтів на різні групи. У статистиці ідея класифікації тієї чи іншої популяції на групи була розроблена ще в 1936 році Фішером (прикладом були рослини). Але вже в 1941 році дану методику Дюран застосував для класифікації кредитів на «надійні» і «ненадійні». Під час другої світової війни кредитні аналітики розробили загальні правила і рекомендації, які використовувалися при прийнятті рішень про видачу кредитів при відсутності кваліфікованого персоналу. Це і був прообраз майбутнього кредитного скорингу.

У 1956 Білл Феа і Ерл Ісаак заснували консалтингову фірму «Fair Issac Corporation», яка розробила першу скорингову систему. Масштабно використовувати скоринг почали в період, коли стали популярні кредити готівкою і «кредитки». Західним банкам у зв’язку з цим довелося автоматизувати систему, що дозволяє приймати грамотні рішення про видачу позик. І деякі дослідження показали, що після використання скорингових систем показник безнадійного боргу в ті часи впав до 50%. Правда, в США, а було це в 1974 році, прийняли спеціальний закон, згідно з яким місцевим жителям давали рівні можливості при кредитуванні. Так, наприклад, банкіри не могли відмовити клієнту в кредит із-за таких характеристик: національність, раса, вік і релігія. У Великобританії законодавчо дозволено використовувати інформацію про вік та сімейний стан, але заборонено враховувати фізичні недоліки (інвалідність). Іноземні банки активно почали використовувати скорингові системи, щоб дотримати антидискримінаційні закони.