Досвід становлення малого підприємництва в країнах Заходу чітко показує, що справжня ринкова економіка лише там починається, де на 50 жителів припадає хоч одна функціонує в нормальному режимі підприємницька структура. У нас сьогодні на тисячу громадян є тільки 3 діючі підприємства, у той час як у Польщі – 35. Тому треба використовувати польський досвід, коли при мікрокредитуванні застосовуються спеціальні методи, що забезпечують стовідсоткове погашення позик їх одержувачами. Там кредитори активно впроваджують так звані «негативні санкції» проти недобросовісних позичальників (наприклад, групове порука або тиск з боку соціальних груп). Це краще, ніж заставу та інші традиційні засоби забезпечення кредиту. Хороших клієнтів можуть заохочувати максимально легким доступом до нових, великих кредитів у майбутньому. Можливо списання боргу банком для позичальника, у якого мінімальна заборгованість і серйозна причина виникнення неплатежів (який-небудь форс-мажор). Банкіри неохоче на це погоджуються, але прецеденти є (але тут потрібна грамотна юридична допомога).

У Польщі подібні системи – поляки називають їх «банками довіри» – працюють дуже ефективно. Це такі маленькі фінансові групки, які давали невеликі мікрокредити однієї бізнес-громаді, наприклад, в невеликому селі, де є якісь свої працюють господарства. Повернення їх забезпечувалося в першу чергу морально – просто люди знали, що вони поручилися один за одного. А якщо хтось з цієї дрібної місцевої бізнес-громади не повертав свій кредит, то інші змушені були за нього розплачуватися. Тут саме соціальне середовище гарантувала, що ніхто не стане шахраювати стосовно кредитора. Даний метод кредитування, до речі, використовував ще в 70-х роках ХХ століття Мухаммад Юнус – засновник знаменитого «Grameen Bank». Для забезпечення повернення кредитів застосовувалася кругова порука – система, при якій позичальники організовувалися в неформальні групи, щоб мати можливість поручаться один за одного перед банком.

Можливість відкриття підприємцем власної справи без заставного капіталу, та ще з можливістю залучення фінансування на прийнятних для кредитора і кредитоотримувача умовах, таких, як взаємні групові гарантії, відкриває відмінні можливості для популяризації малого бізнесу. Все більше вітчизняних банкірів починають працювати за новими правилами, що дає можливість давати кредит не тільки на підставі серйозного фінансового аналізу і жорстких вимог по заставному забезпеченню. Хоча в багатьох випадках ще важко долати перешкоду для отримання мікрокредитів малими підприємствами, так як деякі банки працюють по старинці.

Середній розмір кредиту за час кризи значно зменшився. У 2000 році він становив 12000 доларів, а сьогодні – лише 5500. Це з одного боку свідчить про спрощення доступу до кредитування для найбільш дрібних підприємств, зате з іншого сигналізує про небажання кредиторів ризикувати своїми грошима. На кінець березня 2017 року 84% всіх поточних кредитів були нижчими за 10000 доларів. При цьому мікрокредит поки ще продукт немасовий. Враховуючи досвід зарубіжних країн, головними чинниками зростання масштабів мікрокредитування в нашій країні буде зниження вартості позик та їх масова видача.