Проблема безробіття є актуальною для кожної країни, тому що її рівень – це індикатор економічної стабільності, соціальної напруженості, психологічної задоволеності населення. Безробіття хоч і залежить від одних і тих же процесів, але в кожній країні має власні особливості, національні відмінності та характерні риси. Низька зайнятість серед молоді, як правило, викликана типовими причинами. Молоді фахівці майже не мають досвіду роботи, державні програми працевлаштування недостатньо адаптовані до потреб роботодавців, великий дисбаланс між попитом і пропозицією на ринку праці, низька заробітна плата. Ці проблеми існують завжди і їх можна назвати, в деякому сенсі, природними. Але коли вони загострюються під тиском економічних криз або політичної нестабільності, то це призводить до зростання числа безробітних.

Сьогоднішні дані щодо молодіжного безробіття у світі є невтішними – показник рівня безробіття серед молоді досяг своєї рекордної позначки, перевищивши 20%. Основними причинами цього стали наслідки світової економічної кризи. Тому наші 7% виглядають навіть оптимістично, хоча країна все ще знаходиться в стані глибокої економічної депресії, яка характеризується суттєвим зниженням рівня життя і занепадом промислового виробництва. Все це призвело до збільшення числа безробітних. Ще до причин безробіття відносять освіту. Подолання проблеми «першого робочого місця» поглибилося зниженням його якості. Типовою стає ситуація, коли на вакансію юриста претендують дев’ять осіб, вісім з яких слабо розбираються в юриспруденції. Знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, важко навіть тоді, коли на вакансію двадцять претендентів. Низький рівень життя і проблеми працевлаштування змушують молодь при розгляді проблеми «навчання або працевлаштування» надавати перевагу останньому. У зв’язку з цим навчання у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації має формальний характер, коли головною метою студента є лише отримання диплома. Весь вільний час він присвячує підробіток (оскільки боїться втратити джерело заробітку), при цьому заняття часто не відвідуються, а питання здачі іспитів та заліків вирішуються за допомогою методів хабарництва.

Рівень безробіття серед випускників навчальних закладів – один з індикаторів, що характеризують ефективність реалізації освітньої політики. Серед безробітних у віці до 25 років частка випускників вищих, професійно-технічних навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл становить відповідно 36%, 55%, 8%. Подібне зниження рівня якості освіти є типовим для періоду кризової економіки. Іншим, більш соціально-психологічним, але не менш впливовим є фактор надмірних амбіцій серед молоді та фактор престижу. Випускники університетів, не маючи практичного досвіду, ставлять досить високу планку заробітної плати роботодавцям, які не можуть компенсувати витрати на придбання працівником кваліфікації. Також проблемою є низька популяризація технічних професій середньої і нижчої ланки. Заробітні плати таких фахівців часто вище, ніж у деяких управлінців, але вони чомусь не є популярними серед молоді. Напевно, тому, що вимагають більш важкого навчання і не відповідають сучасним уявленням про престиж/іміджі.

Сьогодні молодь вміє мало, а хоче легкою, приємною і високооплачуваної роботи. При цьому роботодавці прагнуть платити якомога менше за якісну роботу висококваліфікованого фахівця. Роботодавці в глухому куті. Вони наймають тих, хто дешевше, а потім витрачають роки і гроші на навчання, але все одно мають нескінченну плинність кадрів. У підсумку виходить, що найбільш здатні і працьовиті їдуть працювати за кордон або починають вести власну справу. Тим більше, що зараз відкрити бізнес можна навіть з мінімальним стартовим капіталом – наприклад, дуже вигідна франшиза підгузників (надається готовий інтернет-магазин з продажу якісних товарів для дітей).

Крім того, молодіжне безробіття є фактором:

  • розвитку незаконних видів діяльності;
  • погіршення демографічної ситуації;
  • збільшення злочинного і тіньового сектора економіки;
  • неминучого загострення кримінальної ситуації в країні;
  • зниження рівня освіченості та інтелектуального розвитку населення.

Тому проблема працевлаштування молоді потребує особливої уваги уряду, додаткового фінансування і розробки ефективних схем впливу на фактори, що викликають безробіття серед молодих людей. Важливим є реформування місцевого характеру – кожен регіон, кожне окреме навчальний заклад зобов’язаний докладати зусилля, що сприяють актуалізації освіти. Періодичний і якісний моніторинг ринку праці, модернізація факультетів і спеціальностей, роз’яснювальна робота з абітурієнтами, вдосконалення системи придбання практичних знань, налагодження взаємовигідного співробітництва з підприємствами – все це є невід’ємною частиною шляху до якісного та затребуваного освіти. Держава зі свого боку має подбати про програму, яка законодавчо закріпить, захистить і простимулює відносини між підприємствами та освітніми установами.

Необхідність перетворень очевидна, втім, як і складність їх впровадження, враховуючи існуючі суспільні і державні позиції по даній ситуації. Це говорить про те, що такі зміни можливі лише як складові частини цілої системи реформ, які будуть спрямовані на боротьбу з корупцією, досягнення економічної стабільності, запровадження реальної політики соціального захисту, налагодження співпраці між населенням і владою, розвиток національного і громадського самосвідомості.

вподгузниках.рф